НЕВІДКЛАДНІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ

  1. Апендицит – гостра та хронічні форми.
  2. Перфоративна виразка шлунка та 12-палої кишки.
  3. Кишкова непрохідність.
  4. Ущемленні грижі – при всіх формах гриж.
  5. Панкреатит – операції при деструктивних формах та ускладненнях.
  6. Механічна жовтуха.
  7. Гострий геморой та кровотеча із заднього проходу.
  8. Абсцеси (шкіри та черевної порожнини), флегмони, панариції, врослі нігті, парапроктити, гангрени кінцівок.
  9. Відкриті та закриті переломи, вивихи кінцівок.
  10. Травми та поранення.

ПЛАНОВА ХІРУРГІЯ

  1. Жовчокам’яна хвороба, холедохолітіаз (лапароскопічні та відкриті втручання).
  2. Грижопластика – при всіх видах гриж передньої черевної стінки.
  3. Геморой, хронічна анальна тріщина, свищі прямої кишки.
  4. Діабетична стопа.
  5. Епітеліальні куприкові ходи.
  6. Ліпома, фіброма, атерома, дермоїдна кіста, хронічний бурсит – доброякісні новоутворення шкіри та підшкірної клітковини.
  7. Артроскопічна діагностика та лікування захворювань колінного суглоба.

Послуги “Лапароскопія”

Лапароскопія, консервативна міомектомія.

Лапароскопія, тубектомія.

Лапароскопія, резекція яєчників, видалення кіст яєчників.

Лапароскопія діагностична.

Лапароскопія ургентна.

Лапароскопія, надпіхвова ампутація матки.

Лапароскопія, викорінення матки.

Лапароскопія – це сучасна малотравматичная операція, яка застосовується для визначення причин і лікування жіночого безпліддя, для видалення кіст яєчників, вузлів лейоміоми невеликих розмірів, при позаматкової вагітності, для корекції функції яєчників при полікістозі, хірургічної стерилізації.

При цій операції на передній черевній стінці проводиться 2-3 невеликих (близько 5 мм) надрізи, через які в черевну порожнину вводять спеціальну оптику і інструменти. Оптика з’єднана з екраном монітора. Таким чином, хірург робить втручання, спостерігаючи за операційним полем зі збільшенням в кілька десятків разів. Це дозволяє візуалізувати саму мінімальну патологію, таку, наприклад, як спайки між фімбріями (віями) в ампулярних відділах маткових труб. У Мукачівському військовому шпиталі використовується обладнання тільки кращих виробників (Karl Storz, Richard Wolf). Висока якість інструментів забезпечує кваліфікованому хірурга можливість дбайливо і ефективно провести операцію, достовірно встановити причини безпліддя і усунути їх.




           


Позитивні сторони лапароскопії:

Маленькі надрізи легко і швидко заживають, не залишаючи післяопераційних рубців.
Мінімальна крововтрата.
У випадках, коли традиційна хірургія передбачає видалення всього органу, лапароскопія зберігає цей орган.
Пошкодження очеревини, що покриває внутрішні органи, а отже і утворення спайок, зводиться до мінімуму.
В післяопераційному періоді не відзначається порушення функції кишечника і сечового міхура.
Увечері в день операції жінка встає і самостійно ходить.
Пацієнтка потребує стаціонарного лікування тільки 2-3 дні, а потім може бути виписана додому.
У жінок зі спайковим процесом під час лапароскопії є можливість відновлення прохідності маткових труб. Безкровне розсічення спайок істотно знижує ймовірність рецидивів. При діагностиці безпліддя обов’язковим є хромосальпінгоскопія (введення розчину медичного барвника за допомогою м’якого катетера через піхву і шийку матки) для об’єктивної оцінки прохідності маткових труб.

При кістах яєчників виробляють дбайливе вилущування капсули кісти прагнучи максимально зберегти обсяг здорової яєчникової тканини.

Хірурги шпиталю володіють методикою накладення внутрішніх швів при лапароскопії з метою видалення вузлів лейоміоми. Накладення швів на матку гарантує формування повноцінного рубця на матці і здатність матки виношувати вагітність.

Лапароскопічна резекція яєчників при полікістозі вже давно стала альтернативою лапаротомії (операціями з великим розрізом передньої черевної стінки). Імовірність настання самостійної вагітності після проведення подібної операції досить висока (70-90%).

Після лапароскопічної операції пацієнтки гінекологічного стаціонару шпиталю мають можливість переглянути відеозапис проведеної операції. Під час перегляду хірург прокоментує свої дії, роз’яснить характер виявленої патології і визначить тактику подальшого лікування безпліддя.

 “Гістероскопія”

Гістероскопія діагностична (з лапароскопією / без лапароскопії).

Гістероскопія поліпектомія (з лапароскопією / без лапароскопії).

Гістероскопія видалення субмукозного вузла лейоміоми (з лапароскопією / без лапароскопії).

Гістероскопія, резекція ендометрія.

Гістероскопія, розсічення внутрішньоматкових сінехій (з лапароскопією / без лапароскопії).

Гістероскопія, розсічення внутрішньоматкових перегородок (з лапароскопією / без лапароскопії).

  • вона є єдиним методом, що дозволяє візуально оцінити порожнину матки, і дає можливість поставити діагноз внутрішньоматкової патології
  • дозволяє без зволікання приступити до усунення виявленої внутрішньоматкової патології
  • у багатьох випадках дозволяє уникнути лапаротомії
  • дає можливість виконувати оперативне втручання під безпосереднім візуальним контролем
  • гістероскопія малотравматична, а отже легко переноситься пацієнтами
  • зменшує вартість лікування (перебування в стаціонарі всього 1 день)


Діагностична гістероскопія – огляд порожнини матки для встановлення внутрішньоматкової патології.

Гістерорезектоскопія (хірургічна гістероскопія) – внутрішньоматкове  хірургічне втручання з використанням гістерорезектоскопа. Оптичної системи гістероскопа має дуже маленький діаметр – 4 мм, але дає збільшення зображення в кілька десятків разів. Зображення з гістероскопа передається на екран монітора в збільшеному вигляді, завдяки чому полегшується виконання внутрішньоматкових втручань.

Показання для діагностичної гістероскопії:

  • підозра на внутрішній ендометріоз, підслизовий вузол лейоміоми, внутрішньоматкові зрощення, залишки плодового яйця, наявність стороннього тіла, рак ендометрія, поліп ендометрія
  • уточнення характеру пороку розвитку, місця розташування внутрішньоматкового контрацептиву
  • порушення менструального циклу у жінок дітородного віку
  • кров’янисті виділення в період менопаузи
  • безпліддя
  • контрольне дослідження порожнини матки після операцій на матці

У разі виявлення внутрішньоматкової патології, оперативне втручання трансформується в гістерорезектоскопії. Найбільш часті причини це підслизова міома матки, внутрішньоматкова перегородка, внутрішньоматкові зрощення, поліп ендометрія, рецидивна гіперплазія ендометрію.

Видалення підслизових вузлів лейоміоми при гістерорезектоскопії стало альтернативою лапаротомії і видалення матки. Якщо раніше молода жінка з вузлом лейоміоми всередині порожнини матки страждала від рясних маткових кровотеч і була приречена на видалення матки, то тепер при гістерорезектоскопії стало можливим видалення тільки вузла із збереженням матки і можливістю дітонародження в майбутньому.

Фертилоскопія

Фертилоскопія діагностична є значно більш інформативним методом діагностики стану порожнини матки і прохідності маткових труб ніж традиційна метросальпінгографія або ехосальпінгоскопія.

Фертилоскопія включає в себе два етапи операції:

I етап – діагностична гістероскопія для оцінки стану цервікального каналу, порожнини матки, ендометрія. Для цього використовується 3 мм діагностичний гістероскоп. Після проведення гістероскопії в порожнину матки вводиться м’який катетер, по якому подається розчин метиленового синього для оцінки прохідності маткових труб.

II етап – трансвагінальна гідролапароскопія. Тонкою голкою робиться прокол черевної порожнини через заднє склепіння піхви. У черевну порожнину вводиться невелика кількість фізіологічного розчину. Через місце проколу вводиться тонка оптика, яка дозволяє візуально оцінити прохідність маткових труб (надходження / відсутність надходження розчину метиленового синього по маткових трубах в черевну порожнину). Також на даному етапі можна побачити наявність або відсутність передаються статевим шляхом в області придатків матки і оцінити стан яєчників. Після закінчення операції фіз. розчин евакуюється з черевної порожнини.

Операція проводиться під внутрішньовенною анестезією в умовах денного стаціонару.

Ультрафіолетове опромінення крові – являє собою експрес-варіант очищення крові, що володіє загальнозміцнюючою, антиалергічною, стимулюючою, протизапальною та метаболічною дією. Успішно застосовується в багатьох областях медицини.

Показання для УФО крові:

В гінекології: кольпіт, сальпінгоофорит, склерокистоз яєчників, вагінальний кандидоз, клімакс, жіноче безпліддя.

Урологічні захворювання: простатит, фурункульоз, вугрова хвороба, нейродерміт, піодермія, кропив’янка, екзем;

Захворювання органів внутрішньої секреції: цукровий діабет, гіпертиреоз, тиреоїдит, інтоксикації різного походження (алкогольна, лікарська, наркотична);

Хірургічні захворювання, такі як остеомієліт, парапроктит, пролежні , гангрени, захворювання органів травлення: панкреатит, гастрит, виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, захворювання легень: гнійний бронхіт, бронхіальна астма;

Хронічні запальні захворювання ЛОР-органів: синусит, риніт, гайморит;

Атеросклероз судин головного мозку, атеросклероз судин серця (стенокардія), атеросклероз судин нижніх кінцівок, тромбози, тромбофлебіти;

Серцево-судинні захворювання:

Ішемічна хвороба серця, хронічна артеріальна недостатність кінцівок, порушення церебральногокровотоку, облітеруючі захворювання артерій; ревматоїдний поліартрит і артрити іншої етіології, гостра і хронічна ниркова недостатність; профілактика загострення хронічних захворювань восени.


Артроскопія колінного суглобу

Колінний суглоб — не тільки самий складний в організмі людини, але і найбільший. Він утворений зверху стегновою кісткою, знизу — великогомілкової кісткою, а спереду від цих кісток розташовується надколінник (колінна чашечка).  Контактні поверхні стегнової, великогомілкової кісток і надколінника покриті гладким хрящем, який полегшує ковзання.
У колінному суглобі між стегнової і великогомілкової кісткою є меніски — хрящові прошарки напівмісячної форми, які збільшують стабільність суглоба, підвищуючи площу контакту кісток, працюють як амортизатори і виконують деякі інші важливі функції. Стабільність кісток один відносно одного забезпечується за рахунок зв’язок колінного суглоба. До найбільш важливих зв’язок колінного суглоба відносяться передня і задня хрестоподібні зв’язки, колатеральні зв’язки (внутрішня і зовнішня бічна зв’язки).

Під артроскопією розуміється малоінвазивне лікувально-діагностичне втручання, яке передбачає візуальне обстеження суглобової порожнини і подальший лікувальний вплив за допомогою  найтонших оптичних пристроїв та хіругічних інструментів. Артроскопія дозволяє оглянути всі внутрішньосуглобові  структури суглобу (меніск, хрестоподібні зв’язки, хрящ)   на моніторі і без зусиль виявити можливу наявну патологію.

Історія артроскопії йде корінням в 30-ті роки ХХ століття. Професор Такагі в 1931 році створив апарат для даної процедури діаметром всього 4 мм.

Сьогодні даний метод малоінвазивного втручання дозволяє усунути різноманітні патології. Крім того, тепер є можливість проводити візуальну ревізію всієї порожнини суглоба, причому з десятикратним збільшенням.

Артроскопія колінного суглоба останнім часом отримала загальне визнання, адже до її допомогою тепер звертаються і спортсмени. Основна перевага даної процедури — ефективність і відносно швидке одужання.

  • Перед операцією

При наявності показань для проведення даної операції необхідно пройти повне діагностичне обстеження, яке передбачає лабораторні тести, огляд ортопеда-травматолога, рентгенограму суглобу, ЕКГ  і отримати консультацію терапевта.

  • Способи знеболювання

Артроскопія колінного суглоба починається з анестезії. Для знеболювання в сучасній медицині використовуються наступні методи:

  • Місцева анестезія.Даний метод відрізняється своєю безпекою для здоров’я пацієнта, забезпечується введеням розчину анастетиків в порожнину суглобу. Вже через кілька годин після операції можна пересуватись за допомогою милиць.
  • Спинномозкова анестезіязабезпечується введенням анастетиків в субарахноїдальний простір спинного мозку. В результаті забезпечується анестезія нижньої половини тіла,  людина при цьому знаходиться в свідомості. Таке знеболювання сьогодні застосовується найчастіше.
  • Загальний наркоз.Забеспечується введенням анестетиків внутрішньовенно, пацієнт знаходиться в стані медикаментозного сну.

Вибір конкретного варіанту наркозу залежить від рівня складності операції і стану пацієнта.

Протягом операції

Як проводиться артроскопія колінного суглоба?

Стегно фіксується з допомогою бічних упорів. Нижня кінцівка обробляється розчином антисептиків та покривається стерильним операційним покриттям. На шкірному покриві робиться два мікроскопічних розрізи. Після цього суглоб поступово заповнюється стерильною рідиною, через них згодом будуть вводитися артроскоп та хірургічні інструменти. З відеокамери в режимі реального часу транслюється зображення суглоба. Воно дозволяє оцінити стан внутрішньосуглобових структур,  визначити наявність патології. Тільки після ретельного огляду хірург приступає вже до самої операції:  спеціаліст відновлює пошкоджені зв’язки, меніск  або хрящ  колінного суглобу.

Артроскопія закінчується лаважом суглобу(суглоб промивають стерильним фізіологічним розчином). Накладаються шви на місця введених портів, стерильна пов’язка.

  • Після операції

Незважаючи на те, що дана операція переноситься досить легко, вона потребує відновлювальних заходів та грамотної реабілітації.  Тривалість відновлювального періоду залежить від виду операції та самого пацієнта. Як правило, пацієнта виписують на наступний день після операції.

Протягом 1тижня після операції пацієнт пересувається з ціпком поступово збільшуючи навантаження на оперовану нижню кінцівку.  Рекомендуються спеціальні вправи  для укріплення  чотириголового м’яза стегна, відновлення звичної координації і гнучкості суглобу, які  можна виконувати не тільки в спеціалізованому кабінеті ЛФК госпіталю, але також і  вдома. Місце в цьому питанні не має першочергового значення, важливі регулярність і завзятість, які дозволяють максимально швидко повернутися до звичного способу життя. Лікар розповідає про необхідні реабілітаційні заході, що можна і не можна робити для кращого відновлення суглобу.

Можливі ускладнення

Негативні наслідки після артроскопії колінного суглоба виникають вкрай рідко і як правило повязані недотриманням пацієнтом всіх реабілітаційних заходів, раннім навантаженням суглобу.  Однак у деяких випадках вони все ж можливі. До них відносяться:

  • набряки різного ступеня прояву.
  • Артрит.
  • Гемартроз (крововилив в сам колінний суглоб).
  • Розвиток запального процесу в області рубця.
  • Ускладнення, пов’язані з надмірним навантаженням оперованної нижньої кігцівки.

Необхідно зауважити, що ризик розвитку вищеописаних ускладнень вкрай невисокий, як правило, їх виникнення є нетривалим і зникає на фоні прийому протизапальних препаратів.

ВИПРАВЛЕННЯ НОСОВОЇ ПЕРЕГОРОДКИ (РИНОСЕПТОПЛАСТИКА)

60 % українців мають патології носової перегородки – багато хто про це навіть не здогадується. Її викривлення може бути вродженим або спровокованим травмою чи наявністю поліпів. Вилікувати такі патології  можна різними методами, і одним з них вважається септопластика.

Септопластика – це хірургічна операція, яка усуває деформації носової перегородки. Оперативне втручання, коли її поєднують з корекцією форми носа, називається риносептопластикою.

Септопластика призначається при таких симптомах:

  • порушення дихання носом;
  • хропіння;
  • зовнішня асиметрія носа;
  • апное;
  • погіршення слуху;
  • гіпоксія головного мозку;
  • хронічний синусит, риніт, гайморит;
  • рецидивуючі респіраторні хвороби;
  • носові кровотечі.

Вищеперелічені симптоми є ознаками деформації носової перегородки. Якщо їх ігнорувати, погане дихання носом порушить роботу дихальної, серцево-судинної, а в деяких випадках і травної системи.

Протипоказання

Основними протипоказаннями до септопластики стає:

  • погана згущуваність крові;
  • цукровий діабет;
  • інфекційні захворювання;
  • онкологія;
  • серцево-судинні хвороби;
  • запальні процеси з підвищенням температури;
  • вагітність і період лактації.

Якщо на момент проведення процедури є якісь хвороби, про них треба обов’язково повідомити лікаря, щоб виключити ускладнення під час і після операції.

Особливості підготовки

За тиждень до операції лікар призначить ряд обстежень: ЕКГ, загальний аналіз крові та сечі. Також слід виключити препарати, які розріджують кров. Жінкам оперативне втручання не проводиться при менструації. Її виконують через тиждень після початку місячних.

Напередодні септопластики слід повечеряти легкою їжею та до призначеного часу операції більше нічого не їсти.

Як проводиться риносептопластика

Залежно від способу проведення хірургічного втручання існують такі види септопластики:

  • класичний (проводиться через надрізи скальпелем усередині носа);
  • ендоскопічний (операція проходить через мінімальні розрізи спеціальним інструментом з відеокамерою);
  • лазерний (розрізання тканин відбувається лазером, завдяки чому кровоносні судини відразу закупорюються, й не відбувається великих крововтрат).

Яким методом буде проводитися операція, визначає лікар за клінічними показниками пацієнта. Наприклад, лазерний метод не застосовується при сильному викривленні носової перетинки. Найчастіше використовується ендоскопічна риносептопластика, яка є найбільш щадною та має швидкий термін відновлення.

Відновлення після операції

Після оперативного втручання пацієнт може знаходиться в клініці упродовж 1 – 2 днів, але найчастіше, завдяки хірургії одного дня, пацієнт повертається додому вже у день операції. У носових проходах залишаються тампони для фіксації носової перетинки та запобігання кровотечі. Носове дихання буде ускладнено або зовсім буде відсутнім, тому пацієнтам доведеться дихати ротом. Може виникати сухість у роті, сльозоточивість і навіть підвищення температури.

Пацієнтам можуть бути виписані антибіотики для профілактики інфікування та знеболюючі, щоб добре спати вночі. У разі підвищення температури можна приймати жарознижуючі препарати. Тампони видаляються на 3 день.

Упродовж 7 – 10 днів не рекомендується сморкатися, сильно чхати. Треба виключити сильні фізичні навантаження та відвідування лазні або сауни. Також у цей час лікарі радять зрошувати носові пазухи сольовим розчином. Повне відновлення відбувається через 2 – 3 тижні. Набряк спадає, а дихання через ніс повертається.

Правильне фізіологічне дихання носом дуже важливе для нормальної роботи легень, серцево-судинної системи та здоров’я організму в цілому. Тому не варто ігнорувати септопластику. Висококваліфікований лікар Мукачівського військового госпіталю Гриневич Любомир Вікторович допоможе безпечно, результативно та професійно відновити носове дихання!

Герніопластика: операції з видалення гриж

Зміст:

  • 1 Поняття герніопластики
  • 2 Основні види операцій при грижах
  • 3 Натяжні способи герніопластики
  • 4 Ненатяжные способи герніопластики

Згідно всіма канонами медицини, будь-яка грижа – це захворювання, яке лікується тільки хірургічним шляхом. А ті методи і послуги, які сьогодні пропонують різні ділки для лікування грижі без операції – все це міфи, тому що дефект у м’язах або апоневрозу ніяким чином (примочками, голографічними браслетами та іншими пропонованими «чудодійними» апаратами і зіллям) закрити не можна, окрім як механічним шляхом за допомогою герніопластики.


Ще до нашої ери лікарі зрозуміли, що єдиним надійним методом лікування гриж є хірургічний. А вже в середньовіччі був накопичений певний досвід операцій герніопластики. Цей термін також має давнє походження від латинського hernia– грижа і plastice – моделюю.


Сучасна медицина в своєму арсеналі налічує безліч способів операції по видаленню грижі живота, в тому числі і з використанням новітніх технологій – лазера, ендопротезів (синтетичних матеріалів), ендоскопічної техніки, що не вимагає великих розрізів і так далі. Суть всіх цих методів – надійне закриття грижових воріт, тобто дефекту в м’язово-апоневротическом шарі, через який і виходить під шкіру грижове випинання.

Основні види операцій при грижах

Всі операції при вентральних (черевних) грижах за способом хірургічного доступу можна розділити на 2 види:

  • лапаротомічні, коли виконується розріз шкіри вздовж грижі;
  • лапароскопічні без великого розрізу, що виконуються за допомогою спеціального зонда-лапароскопа.

Перший вид операцій сьогодні застосовується рідше, в основному у складних випадках: при защемлених, великих і невправимых грижах. У більшості ж випадків сучасні клініки застосовують лапароскопічні методи. Вони малотравматичны, не залишають великих рубців на шкірі живота, нетривалі за часом і мають більш короткий період післяопераційного відновлення.

За способом закриття грижових воріт існує 2 типи операцій: натяжним способом і не натяжним (обтураційним). Кожному пацієнту спосіб пластики підбирається індивідуально з урахуванням багатьох факторів:

  • розташування грижі;
  • її розмірів;
  • вправляємості або невправляємості;
  • наявності ускладнень (запалення, обмеження);
  • стану тканин черевної стінки;
  • стану здоров’я і віку пацієнта.

Порада: існує непорушне правило: чим раніше оперована грижа, тим легше і коротше операція, а також надійніше її результат і коротше період реабілітації. Великі та ускладнені грижі вимагають більш складних і тривалих втручань, які загрожують ускладненнями.

Натяжні способи герніопластики

Суть цих операцій полягає в стягуванні і зшиванні країв грижового дефекту одним з методів: подвійний шов, дуплікатура (ущільнення складкою), зміцнення апоневрозом і так далі. Тобто використовуються власні тканини пацієнта у зоні грижі. Такі способи застосовуються в основному при невеликих грижових дефектів і у молодих пацієнтів з досить щільними і еластичними тканинами, що дозволяють накласти надійні шви.

Прикладом натяжного способу є операція при пупковій грижі за Мейо, коли по периметру округлого дефекту накладається шов, а потім стягується пір типом кисета, звужуючи отвір. Іншим прикладом є операція з видалення пахової грижі у чоловіків по Бассин, при якій зміцнюється задня стінка пахового каналу шляхом підшивання м’язів до пахової зв’язці позаду сім’яного канатика.

Поряд з перевагами натяжні способи мають свої недоліки, після них частіше виникають рецидиви грижі, а також невралгії при надмірному натягу тканин в паховому каналі.

Ненатяжні способи герніопластики

Такі втручання виконують, коли грижовий дефект досить великий, а тканини пацієнта рихлі, що в подальшому може призвести до прорізування швів і рецидиву грижі. Ненатяжний або обтураційній метод – це закриття грижових воріт вшиванням в них синтетичних еластичних матеріалів, найчастіше капронової сітки. Вона надалі проростає сполучною рубцевою тканиною і досить надійно закриває дефект, охороняючи від рецидиву, не вимагаючи тривалої реабілітації та дієти.

Такі технології застосовуються при повторних операціях з приводу рецидивних гриж. Прикладом такого методу є операція Ліхтенштейна при паховій грижі, коли синтетична сітка 10х12 см пришивається до задньої стінки пахового каналу позаду сім’яного канатика до пахової зв’язці і лобкової кістки. Такий ендопротез, як правило, не відторгається, і є надійним захистом від рецидиву.

Поряд з лапароскопічної технікою при операції грижосічення застосовуються лазерні технології. Але не слід думати, що вони замінюють хірургічну операцію, як, наприклад, при лікуванні грижі шийного відділу хребта лазером. Що подається через спеціальний лазерний світловод світло використовується лише для делікатного пошарового і безкровного розсічення тканин з мінімальною їх травматизацією, що має велике значення для хорошого зрощення тканин.

Порада: слід пам’ятати, що вентральна грижа – це завжди показання до хірургічного лікування, і його не можна плутати з операцією з видалення грижі хребта, яка показана лише у випадках неефективності консервативного лікування. Грижі живота не лікуються консервативно.

Різноманітність сучасних методів герніопластики за різних вентральних грижах дозволяють вибрати для кожного пацієнта найбільш оптимальний варіант. І ці методи тим надійніше, ніж раніше виконана операція грижосічення.


Лапароскопічна апендектомія – це операція, що має всі переваги ендовідеохірургічного втручання – мала травматичність, короткі терміни стаціонарного лікування і реабілітації, низька частота післяопераційних ускладнень, косметичний ефект. До особливої переваги методу слід віднести виконання попередньої діагностичної лапароскопії, передуючій основному етапу операції, завдяки якій хірург може повноцінно оглянути черевну порожнину, і, за відсутності запальних змін апендикса, діагностувати і ліквідувати інше захворювання, симулюче приступ гострого апендициту (позаматкову вагітність, перекрут або розрив кісти яєчника, апоплексію яєчника та інше). Покази до видалення червоподібного відростка лапароскопічним доступом:

 – Клінічна ситуація, що вимагає діагностичної лапaроскопіі для підтвердження або виключення гострого (хронічного) апендициту; 

– Гострий (хронічний) апендицит у хворих з ожирінням II-III ступеня, що зазвичай вимагає значного розтину покривів для отримання адекватного традиційного доступу; 

– Гострий (хронічний) апендицит у хворих з цукровим діабетом (через небезпеку гнійних ускладнень з боку рани); 

– Гострий (хронічний) апендицит у молодих дівчат і жінок дітородного віку (для виключення розвитку спайкового процесу органів малого тазу та ймовірності виникнення безпліддя); 

– Бажання хворого видалити червоподібний відросток малоінвазивним доступом. 

Опис операції. 

Для виконання лапароскопічної апендектомії в переважній кількості випадків потрібне виконання трьох невеликих розрізів (проколів) на животі: в ділянці пупка – для установки відеокамери (5-10 мм), внизу живота зліва (5-10 мм), внизу живота, в місці, визначеному залежно від розташування відростка і характеру запалення, що вирішується після огляду черевної порожнини (5 мм). Під час операції знаходять відросток (його розташування мінливе), дбайливо виділяють його із запалених тканин, перев’язують біля основи і відтинають. Видаляється апендикс через один з розрізів черевної стінки за допомогою спеціальних пристосувань, що дозволяють уникнути попадання інфекції з відростка в рану. Триває операція в середньому 30 хвилин.


Аденомектомія

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ), яка раніше називалася аденома простати, аденома передміхурової залози – доброякісна пухлина, що розвивається із залозистого епітелію або стромального компонента простати.

При цьому в простаті утворюється маленький вузлик (або вузлики), який росте і поступово здавлює сечовипускальний канал. Внаслідок такого стискання виникає порушення сечовипускання. ДГПЗ має доброякісне зростання, тобто не дає метастазів. Це докорінно відрізняє ДГПЗ від раку передміхурової залози. Основним орієнтиром початку злоякісного переродження передміхурової залози є рівень ПСА.

За статистикою, половина чоловіків старше 40-50 років звертаються до лікаря з приводу ДГПЗ. У рідкісних випадках доброякісна гіперплазія передміхурової залози розвивається у чоловіків більш молодого віку. Зі збільшенням віку чоловіки ризик захворювання значно збільшується. Вважається, що з часом вона розвивається у 85% чоловіків. У 15-20% чоловіків похилого та старечого віку замість розвитку ДГПЗ спостерігається збільшення залози в різному ступені або її атрофія.

ДГПЗ є найпоширенішим урологічним захворюванням чоловіків похилого віку.

Причини розвитку ДГПЗ на сьогоднішній день до кінця не з’ясовані. Вважається, що розвиток ДГПЗ є одним із проявів чоловічого клімаксу. До факторів ризику відносяться тільки вік і рівень андрогенів в крові. З віком в організмі чоловіка порушується фізіологічний баланс між андрогенами і естрогенами, що веде до порушення контролю за ростом і функцією клітин передміхурової залози. Не виявлено достовірного зв’язку між виникненням ДГПЗ і статевою активністю, сексуальною орієнтацією, вживанням тютюну і алкоголю, перенесеними запальними і венеричними захворюваннями статевих органів.
діагностика

Заснована на характерних скаргах чоловіки (для їх стандартизації використовують Міжнародну шкалу оцінки простатичних симптомів – I-PSS), клінічний огляд хворого і таких методах дослідження, як:

Пальцеве (пальпаторне) ректальне дослідження передміхурової залози – дає уявлення про величину і консистенції передміхурової залози, хворобливості, наявності борозенки між частками простати (в нормі вона повинна бути).
Лабораторні дослідження – включають загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, визначення рівня ПСА (ПСА) в крові.

Інструментальні методи дослідження:

Ультразвукове дослідження – дозволяє дати уявлення про розміри кожної частки передміхурової залози, стан її паренхіми (наявність вузлових утворень, каменів), наявності залишкової сечі.
Модифікацією УЗД передміхурової залози є трансректальне УЗД (ТРУЗІ).
Урофлоуметрія – об’єктивно оцінює швидкість сечовипускання.
Рентгенологічні методи дослідження – методи оглядової рентгенографії (без контрасту) і екскреторна урографія (із застосуванням контрасту) дозволяють визначити наявність ускладнень перебігу аденоми простати: каменів в нирках і сечовому міхурі, розширення чашково-мискової системи нирок і освіти їх дивертикулів.

Лікування

Існує велика кількість методів лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Вони різноманітні і високоефективні. Ці способи можна розділити на три групи:

  • Медикаментозне лікування
  • Оперативні методи лікування
  • неоперативні методи

При перших симптомах аденоми простати застосовується медикаментозне лікування.
Прогноз:

Якщо лікування ДГПЗ не проводиться, то тривала затримка сечі сприяє появі сечокам’яної хвороби з формуванням каменів в сечовому міхурі і приєднання інфекції. Найбільш серйозним ускладненням при цьому є пієлонефрит, що збільшують ниркову недостатність. Крім того, тривалий час існуюча без лікування доброякісна гіперплазія передміхурової залози може малігнізироватися (дати початок злоякісного росту) з розвитком раку передміхурової залози.

При своєчасному і адекватному лікуванні прогноз захворювання досить сприятливий.

Ефективний позитивний результат виявляється, якщо в режимі дня присутні заняття обґрунтованої фізкультурою. Це – гімнастика, спрямована на поліпшення кровообігу в області таза, в поєднанні комплексу вправ з діафрагмовим диханням, енергійна ходьба або біг на свіжому повітрі, активне плавання. Благо від руху посилюється проведенням подальшої релаксації.
профілактика

Направлена на своєчасне лікування простатиту і регулярне спостереження у лікаря. Раціональне харчування (зменшення смаженого, жирного, солоного, гострого, копченого, збільшення частки рослинної і сирої їжі), відмова від куріння, алкоголю; контроль маси тіла, рівня холестерину; здоровий рухливий спосіб життя.




Service details

Like it ?0

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.